Вхід для користувачів
 




30 травня 2016

РУХ ЗА ЕКОЛОГІЮ ЛЮДИНИ

www.ecologiehumaine.eu

 

РУХ ЗА ЕКОЛОГІЮ ЛЮДИНИ

COURANT POUR UNE ECOLOGIE HUMAINE

 

Ініціатори: Жіль Еріар-Дюбрей, Тугдуал Дервіль, П’єр-Ів Гомес

(GillesHériard-Dubreuil, Tugdual Derville, Pierre-YvesGomez)


 

РУХ ЗА ЕКОЛОГІЮ ЛЮДИНИ

МАНІФЕСТ

 

Преамбула

 

Ми, члени Руху за екологію людини, констатуємо нагальну потребу  реорієнтації і реконструкції суспільств та їхніх інституцій у тому, що стосується форм життя спільноти і способів її розвитку. Адже ми бачимо, що на нашій планеті поступово погіршуються умови повноцінного життя людини.  І ці зміни пов’язані з постійною деградацією якості і багатства природних і культурних ресурсів.

Ми констатуємо також, що проблеми довкілля виникли не сьогодні. Екологічне питання дискутується вже протягом десятиліть; воно збирало міжнародні конференції і примушувало виробляти державну політику; воно підштовхнуло до встановлення норм стосовно довкілля в економіці, воно  серйозно збагатило культуру Західного світу.  Однак, незважаючи на видимі зусилля, результати є мало задовільними: деградацію навколишнього середовища не вдалося зупинити пожвавленням екологічного дискурсу.

Ми вважаємо, що така ситуація склалася через неправильне визначення пріоритетів.Найбільша екологічна цінність – це людина, її гідність і її недоторканність. Загрозливий стан довкілля є наслідком насильства над людиною. Це позначається через приховану еволюцію у бік домінування майнових вартостей та комфорту над сутністю людини, переважання досягнень над стосунками, тлумаченням свободи як реалізації індивідуальних  бажань. Тоді як примножуються примарні стимули, багато людей втрачають сенс життя і відчувають свою безсилість, коли постає питання, в якому напрямку орієнтувати свою свободу. І те, що людина нехтує природним оточенням, є безпосереднім проявом цього нехтування людською особистістю. Якщо людина розглядається як ресурс, тоді природу розглядають вже виключно як ресурс, який можна експлуатувати, не знаючи меж.

Саме тому людина є центром екологічного питання: дегуманізовані, наші системи управління стають бюрократичними. А між тим, складність світу, позначена рухом одночасно і до глобалізації і до спеціалізації, потребує внеску кожної особи для того, щоб орієнтувати власне життя і разом з іншими сприяти загальному добру. У ситуації зростаючої  взаємозалежності людей, народів, усіх живих істот, кожна людина має взяти на себе персональну відповідальність: ідеться про її гідність. Ми можемо вповні реалізувати себе лише зрозумівши, як жити разом у довкіллі, що становить нашу спільну цінність. На цьому шляху вкрай важливо  розбудувати довіру у сили людини та довіру між людьми.

Рух за екологію людини  пропонує поставити благо кожної людини у центр планування і прийняття рішень у нашому суспільстві. Ця мета має спиратися на дані антропології і на такий погляд на людину, який включав би примирення стосунків між людиною і природою – це основне завдання нашого маніфесту. З цього випливають основні принципи, які повинні скеровувати трансформацію суспільства людиною і для людини.

 

НАВІЩО ДІЯТИ? ЛЮДИНА ВІДПОВІДАЄ ЗА СВОЄ ДОВКІЛЛЯ

 

Людина живе у середовищі, в якому соціальні і природні параметри тісно пов’язані. Їх слід розглядати у взаємодії і в цілісності. Ми відкидаємо як надмірне звуження ідею розрізнення соціо-економічної сфери з одного боку і сфери природної та екологічної з іншого боку. Людина живе і діє в єдиній біосфері, в яку вона включена: наше оточення, яким його сприймає наша свідомість – це переплетення соціальних і природних параметрів.

Людина ставить собі за мету формувати це середовище для того, щоб зробити життя  надійнішим і справедливішим, тобто, зробити його кращим. Але вона може також спричиняти погіршення ситуації, що у кінцевому рахунку ускладнює життя, а іноді й унеможливлює його. Ця амбівалентність, якою позначене людство, покладає на нас відповідальність. Ми стверджуємо, що складні стосунки людини з навколишнім середовищем скеровуються на розвиток людського життя, на покращення його якості. Це той наріжний камінь, що дозволяє побудувати на ньому екологію людини:

·        Екологія, у значенні розмова (logos) про спільний дім (oikos), утворений соціальним і природним оточенням, має брати до уваги численні взаємодії, що сприяють життю або погіршують його.

·        Екологія людини: бо лише спираючись на конкретний досвід життя, спільний для усіх людських істот, і на їхнє усвідомлення цього, можна визначати громадянські і політичні умови, сприятливі для розквіту життя – кінцевої мети людської діяльності.

Отож, нам слід брати до уваги як природні наслідки нашої діяльності у довкіллі: якість води і повітря, гармонію або відмінність живих істот, так і її соціальні наслідки для родини, приналежність до певного народу з його історією, територію та час, проведений у колективі, а також мови і культури, які дозволяють існування спільного дискурсу. Адже це «єдине ціле». Кожне покоління має передати наступним поколінням не лише планету, придатну для життя, а й антропологічні орієнтири, здатні  стимулювати розквіт кожної особистості.

Ця цілісність поглядівпритаманна Екології людини. Зараз належить викласти її антропологічні підвалини.

 

В ІМ’Я ЧОГО ДІЯТИ? АНТРОПОЛОГІЯ, ЩО НАДИХАЄ         

Поставити людини у центр діяльності

         Ми стверджуємо необхідність брати до уваги «благо кожної окремої людини та благо усіх людей».  Це є точкою поєднання ініціатив і політик, сумісних з екологією людини. Кожну людину належить шанувати та сприймати вже через те, що вона існує. Цей принцип не має жодних обмежень і, таким чином, він дозволяє позначити скромний вимір нашої діяльності. Найвищим критерієм, що виправдовує вплив людини на своє оточення, має бути прагнення сприяти розквіту кожної живої істоти, сучасної або прийдешньої.

·        Для кожної людини. Рух надихається «антропологією у 360 градусів», що охоплює людину в усіх вимірах, які сприяють розквіту її життя.

Зокрема, ми вважаємо однаково гідними пошани усі три виміри – фізичний, інтелектуальний і духовний – через які людина стверджує свою присутність у навколишньому середовищі. Не можна нехтувати жодним з них, не роблячи замаху на цілісність і свободу особи. Так, духовний вимір, яким чином він би не виявлявся, відкриває можливість долучитися до священного, тобто, вийти за рамки, окреслені виключно людською культурою. Він дозволяє звільнитися він політичного, технічного чи утилітарного детермінізму, який міг би перетворити людину на засіб служіння виключно матеріальним цілям, а її оточення перетворити просто на джерело постачання ресурсів.

·        Для всіх людей. Люди є істотами взаємозалежними. Ця взаємозалежність виявляється вже з моменту зачаття. Зі свого народження і протягом усього життя людина потребує наявності іншої людини, щоб вижити, бути захищеною, пізнати себе і розвиватися. Зв'язок кожної особи з її оточенням здійснюється через численні зближення і приналежності, родинні і соціальні, через її включення до інших утворень, професійних, економічних або культурних, які дозволяють кожному побудувати свою ідентичність і відшукати умови для свого розквіту і своєї свободи. Таким чином визначається солідарність сім’ї людей. Не може існувати справжньої екології, тобто, турботи про спільний дім, якщо вона виключатиме людей, визнаних негідними жити у цьому домі.

 

Цей антропологічний вимір є підвалиною нашої діяльності. Його можна поглиблювати, брати до уваги досягнення наук гуманітарних і соціальних з метою доброзичливого і вимогливого спостерігання за роботою людей, фізичною, інтелектуальною чи духовною, яка спрямована на те, щоб зробити наше довкілля сприятливішим для життя.

 

Зробити соціальне і природне середовище сприятливим дляжиття

Якість середовища, в якому живуть люди, або сприяє, або не сприяє їхньому розквіту. Ця якість включає в себе сім імперативів:

·        Пристойні матеріальні умови життя;

·        Неупередженість правосуддя;

·        Особисту свободу висловлювання, дій і вірувань;

·        Гармонійне включення до свого природного середовища;

·        Рівний доступ до естетичних вражень;

·        Повне і безперешкодне залучення до особистої відповідальності, і разом з іншими людьми, до відповідальності за загальне добро;

·        Відповідальне ставлення до передання майбутнім поколінням такого довкілля, в якому могли б застосовуватися попередні шість імперативів.

Ці сім імперативів, які належить сполучати з необхідністю підтримувати міжособистісні стосунки довіри, можуть у наші дні передаватися через демократичну організацію суспільної діяльності. Їм можуть перешкоджати особисті інтереси, які їх послаблюють або які прагнуть накинути людям утилітарні і детерміністські перспективи життя.

Наше залучення до Руху за екологію людини дозволяє нам розрізняти без упереджень ті фактори, які у людській діяльності сприяють довкіллю або його знищують, які роблять його плодючим або стерильним. Соціальне і природне середовище надає людині права і накладає на неї обов’язки відносно себе самої, відносно інших людей і відносно цього середовища, яке їм не належить і яке становить складну і делікатну систему. Відповідальність  людини за природу вимагає, зокрема, поваги до неї, щоб вона не перейшла збіднілою і спотвореною до наступних поколінь. Те саме стосується культурних надбань та економічних структур – не можна дозволити, щоб рішення, прийняті для задоволення інтересів сьогодення, мали негативні наслідки у майбутньому. Відповідальність за спільне довкілля є ознакою справжньої цивілізації.

 

ЗА ЯКИМИ ПРИНЦИПАМИ ДІЯТИ? ЛЮДСЬКА ОСОБИСТІСТЬ ЯК ОСНОВНИЙ ВИМІР

 

Для того, щоб разом будувати наш спільний дім, потрібно виробити основні принципи, які дозволять узгодити конкретні дії. Ці принципи не  можуть базуватися на конкретних планах «видатних архітекторів» або правителів, які почали б висловлюватися замість жителів планети Земля. Це справа кожного, хто будуватиме цей спільний дім. Однак ці дії мають бути узгодженими. А саме цього і не вистачає сучасному світові, особливо в екологічному питанні. І тому, незважаючи на численні прояви доброї волі, результати виявляються дуже далекими від заяв.

Базуючись на антропології, що надихає, ми вважаємо, що спільний дім належить будувати «за людським виміром». І тому слід прояснити перспективу і деякі принципи, які може засвоїти кожна людина, щоб у залежності від своїх можливостей стати архітектором і будівничим Екології людини.

 

Перспектива: діяти заради спільного блага

Можна  говорити про «спільне благо» тоді, коли особистий добробут зростає, сприяючи загальному добробуту, і коли загальний добробут зростає, сприяючи особистому добробуту. Ось чому ми вважаємо, що участь у русі за екологію людини передбачає, що дія кожної окремої особи стає важливою просто через той факт, що вона сприяє добробуту усіх людей. Яку б роботу вона не виконувала, кожна людина стає більш довершеною, беручи участь у побудові спільного дому. Якою б скромною не була її робота, вона сприяє тому, щоб у цьому домі можна було жити, щоб жити у ньому було приємно.

Отож, нам належить будувати спільний дім «за людським виміром». Тобто,виходити з того, як люди живуть, що вони відчувають, якого досвіду набувають. У центрі людського досвіду стоїть тіло зі статевими ознаками: час, відведений для кожної людини; усвідомлення його слабкості перед природними катаклізмами; перспектива неминучої смерті. Ми, зокрема, визнаємо гідність найбільш уразливих людей, які, як і будь-хто інший, життєво потребують уваги і поваги, але які, більше за інших, залежать від умов, що полегшують або ускладнюють їхнє життя у соціальному і природному середовищі. У дусі Екології людини слід дотримуватися трьох пріоритетів: пріоритет буття над посіданням, спілкування над здобутком і відповідальності над інтересами.

Благо окремої людини й усіх людей залишається основним виміром і виправданням людської діяльності і її плідності. Людську особистість ніколи не можна розглядати як об’єкт, як простий засіб чи інструмент, який належить удосконалювати чи який «піддається налагодженню». Так само, її довкілля не може бути використане окремими особами як ресурс для споживання.

 

Три принципи побудови нашого спільного дому

Для ствердження Екології людини ми керуємося трьома принципами: обирати доброзичливість, розпізнавати, що між нами є «спільного», і оцінювати правильність наших дій, виходячи з їхнього впливу на найслабших.

·        Обирати доброзичливість. Бути доброзичливим означає брати до уваги добро, зберігати добро, діяти заради добра. Ми стверджуємо, що кожна людина здатна творити добро. Це не означає, що будь-яка дія є «доброю від природи», але що здатність до добра закладена в природі людини, так само, як і розум. Доброзичливість змушує розглядати наше соціальне і природне середовище, виходячи з цього постулату. Таким чином, вона передбачає гострість погляду і реалізм.

Обрання доброзичливості допомагає передбачати діалоги і рішення, неможливі за існування розбіжностей, що базуються на оцінних судженнях, на розрізненні класів і категорій, звідки випливає існування переможців і переможених, добрих і злих, чистих і нечистих. Доброзичливість не виключає конфронтації ідей. Вона наголошує на здатності спільноти робити добро, що зближує і пов’язує людей, тоді як упередження розділяють їх і віддаляють одне від одного. У міжособистісному спілкуванні вона віддає перевагу здоровому судженню, для того щоб оцінити точки дотикання і розрізнення.  

 

·        Розпізнати нашу спільність. Ми стверджуємо необхідність того, щоб люди поновили своє бажання будувати спільно, поєднавши його з можливостями, наданими природою, і щоб вони постійно змінювали умови життя у суспільстві. Між тим, деякі ресурси стають об’єктом приватної власності на шкоду іншим людям, тоді як ці ресурси слід було посідати, розвивати або ж просто ними розпоряджатися спільно. Адже лише таким чином можна побудувати соціальне і природне середовище, сприятливе для життя.

Ми зможемо будувати наш спільний дім, визнавши, щó ми маємо спільного між собою і щó вимагає, щоб ми піклувалися про це разом. Ця турбота вимагає відійти від політичних форм і режимів, за яких особи піклувалися б лише про власні інтереси, тоді як держава (та її експерти) мали б виключне право визначати напрями колективного життя. На  противагу цьому ми стверджуємо, що кожному слід взяти на себе частку  відповідальності за управління тим, що ми маємо спільного, починаючи з природи, яка становить середовище нашого проживання.

Ми вважаємо, що політична сфера повинна базуватися на утворенні проміжних видів спільнот, що дбають про культуру відповідальності, на їхній активності, правильно узгоджуючи ці засади з державою і з ринком. Ми вважаємо, що це є дійсно перспективним політичним напрямком.

·        Діяти, починаючи з найслабших. Урахування слабкості під час спільних дій є ознакою рівня розвитку цивілізованого суспільства. Слабкість є частиною людського буття, а культурне середовище не може заборонити сприймати і поважати кожну людину, якими б не були її недоліки, її слабкості чи її помилки. Ми відкидаємо політики, що виходять з абстрактного рівня, що перебільшують людські здібності і мріють про бездоганну людину. Навпаки, відповідальна діяльність  Руху за екологію людини починається з турботи про найслабшу людину і про наслідки цієї діяльності для неї. Під цим кутом зору відома формула « бідні є нашими панами»  набирає справжньої сили. Саме виходячи з проблем найслабших, загальне добро виявляється у повному вимірі і не змішується з добробутом задоволених життям привілейованих людей.

·        Томуу центрі справедливої політичної орієнтації постає питання про наслідки приватних і суспільних рішень для найвразливіших його членів. Так  само, як ми серйозно ставимося до ризику того, що природу розглядають лише як джерело природних запасів, так само ми серйозно розглядаємо ризик для людства сприйняти технічний детермінізм, що ґрунтується на запереченні чи нехтуванні людською слабкістю, який претендує на створення нової людини, невразливої, всемогутньої, безсмертної. Зрештою, утвореної  для задоволення інтересів економічних і фінансових потуг або через інстинкт домінування.

 

ЯК ДІЯТИ? ВІДКРИВАТИ ШЛЯХИ

 

У сучасному світі було прийнято багато рішень і виявлено багато ініціатив для того, щоб подолати труднощі і відповісти на виклики. Вони є дуже цінні, але найчастіше вони існують незалежно одна від одної і іноді суперечать одна одній. Ми потребуємо виробити логічний і несуперечливий погляд на взаємодію між людьми, що дозволило б встановити зв'язок між цими ініціативами і цими ідеями, висвітлити їхню вагу і їхній вплив на культурне і природне середовище, яке утворює сферу нашого життя.

Рух за екологію людини має намір заохочувати ті ініціативи, які сприяють благу кожної людини й усіх людейзгідно з викладеними раніше антропологічними принципами. Ми обстоюємо таке логічне мислення, за яким людське життя є основним виміром і основною метою, що дозволяє впливати  на наше соціальне і природне середовище одночасно вимогливо і без погорди.

Для того, щоб розвивати цей Рух, його члени діють на трьох рівнях:

·        Вони здійснюють зміни способу життя на особистому рівні.

·        Вони працюють разом, ініціюючи та сприяючи ініціативам на користь Руху за екологію людини.

·        Вони приєднуються до інших людей або організацій з метою надихати, підтримувати і спільно працювати над зміною політичних, соціальних чи економічних структур для побудови суспільства, що піклується про екологію людини.

Ми передбачаємо довготривалі перспективи: процеси, що відбуватимуться протягом тривалого часу завдяки діяльності наших членів.

Ми хочемо надихнути тих чоловіків і жінок, які у сучасному суспільстві сприяють своїми ідеями і своїми діями побудові культурного і природного середовища в дусі автентичної екології людини.Ідеться про всі сфери людської діяльності. Мова йде не стільки про примноження ініціатив, скільки про їх упорядкування і пов’язання з нашим уявленням про спільний дім. Ми не маємо претензії підмінити якісь економічні, соціальні чи політичні організації. Навпаки, ми радіємо з примноження ініціатив і дій, стежачи за тим, щоб ці організації працювали на добро.

Для сприяння нашим діям ми намагаємося як допомагати виявленню людської особистості в усій її повноті і підтримувати ініціативи, так і пропонувати критичне бачення діяльності, що впливає на наше культурне і соціальне оточення.

·        Допомагати виявленню людської особистості в усій її повноті

Сприймаючи серйозно усі три виміри людської особистості: фізичну, інтелектуальну та духовну –Рух за екологію людини охоче погоджується з усіма особистими віруваннями, висловлюючи повагу до кожної особи. Віруючі і невіруючі можуть тут зустрічатися і налагоджувати діалог, не маючи потреби приховувати цей важливий аспект їхньої ідентичності. Ми сприймаємо усі конфесійні визнання з повагою до досвіду кожної особи, вважаючи, що вони становлять важливу частку людської особистості. Ми вважаємо, що дискурс, який свідомо відсікає цей фактор, не дає змоги будувати спільний дім.

·        Заохочувати ініціативи, які залучають до дії людей на всіх рівнях

Ми маємо намір заохочувати ініціативи, які підтримують Екологію людини, закорінені в особистому досвіді людей, особливо на місцевому рівні.

·        Пропонувати, спираючись  на наше сприйняття антропології, критичне бачення діяльності, що має вплив на наше культурне і соціальне оточення і через яку це оточення могло б виявитися непридатним для життя.

Якщо ми не вважаємо, що наше середовище може визначатися і плануватися керівниками, які знають усе, нам належить критично ставитися до громадських і приватних рішень, оцінюючи їхній вплив не екологію людини. Ми не віримо у перетворення світу «згори», відштовхуючись від експертних рішень. Ми віримо у спроможність кожної людини обирати дорогу, сприятливу для змін, відмінну у кожній конкретній ситуації, дорогу, яка найкраще пасуватиме до її власних сподівань і до сподівань її оточення.

Однак нерозумно було б вважати, що управління нашим соціальним і природним середовищем може відбуватися шляхом непідготовлених місцевих ініціатив. Брати до уваги знання і компетенції експертів означає також віддавати належне людському розуму. 

Так само, гармонійна побудова нашого спільного дому потребує координації у ширших просторових і часових масштабах, ніж лише взяття до уваги місцевих завдань. Однак нам до вподоби висловлення справжньої взаємодоповнюваності, яка надає місцевому рівню прийняття рішень можливість, беручи на себе відповідальність, підключатися до вищих інстанцій, національних чи міжнародних, або делегувати цю відповідальність. Взагалі, ні забезпечення державою обов’язку координації, ні звернення до приватної власності чи до ринкових засобів не виправдовують втрату людьми інтересу до проблем державної чи приватної ваги. Навпаки, ці дії мають завжди викликати спільну увагу і відповідальність за збереження і передання спільного блага.

Отже, ми вітаємо інтегративні ініціативи, які поєднують діячів на місцевому рівні і експертів. Поєднання досвідів і їхнє узагальнення дозволяє вживати дійсно ефективних заходів. Головне тут також – упевнитися, що всі учасники проекту мають на меті спільне благо.

 

Переклад з французької Олени Соломарської




Коментарі

 


RSS 2.0 contacts home