Вхід для користувачів
 




22 квітня 2011

Кирило Стеценко: композитори, диригент, священик

Богдана Костюк

У київському музеї Т. Шевченка зібралися нащадки відомого українського митця, громадського та релігійного діяча Кирила Стеценка. А зібрала їх вельми приємна нагода – презентація першої не цензурованої (тобто – повної) монографії про життя і творчість К. Стеценка , яку написала музикознавець Л. Пархоменко.  

Кирило Стеценко: композитори, диригент, священик

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кирило Стеценко– український музикант і композитор, який  писав здебільшого музику на поезію Тараса Шевченка, Івана Франка, інших відомих поетів того часу. Навчався у духовній бурсі при Святій Софії Київській та відвідував курси малювання в академіка живопису Миколи Мурашка. Пізніше співав у хорі Миколи Лисенка, там же працював помічником диригента. Активно займався популяризацією української народної музики, збирав по селах Київщини і Поділля народні музичні переспіви та обрядові пісні. У 1907 р. Кирило Стеценко був заарештований за активну громадські діяльність і висланий на Донеччину. Після повернення до Києва (1908 р.) Стеценко висвятився на священика та одержав парафію на Поділлі. Останні роки життя присвятив служінню Богові та становленню Автокефальної Церкви в Україні, з ентузіазмом сприйняв відродження Української Державності у 1918 р. Про все це йдеться у презентованій монографії, в якій зібрані архівні матеріали. Спогади родини, щоденники та нотні записи К. Стеценка.

Як розповів онук митця, також Кирило Стеценко:  «Мій дід народився у XIXст.., яке позначилось відродження народної поезії та музики в Україні. А найбільш активні роки творчості дідуся  - це початок XXстоліття, а отже,Кирило Григоровичзастав царські часи і перехідні,українську незалежність, а потім ще і радянський період.  Зацаратутарадянської влади, він потрапляв у ту категорію людей, з якими владоможці боролись. Те, що мій дід помер власною смертю, а не був репресованим, це велике диво… Імовірн, його врятувала віддаленість від Києва: він останні роки прожив і помер у с. Вепрівка поблизу Фастова». Щороку у травні родина Стеценків збирається у Вепривці, де проводить наукові конференції та музичні вечори пам’яті К. Г. Стеценка.

Видання книги «Кирило Стеценко» – один з перших заходів до 130-річчя від дня народження Кирила Стеценка, яке відзначатиметься наступного року. За словами культуролога Ірини Плєхової, у рамках підготовки до ювілею заплановані міжнародні музичні конкурси; буде презентовано чотири диски «Кирило Стеценко. Духовні твори» у виконанні Камерного хору «Київ» (запис здійснено у Софіївському соборі, з яким тісно пов’язане духовне та душпастирське становлення Стеценка). Також ініціатори вшанування пам’яті Кирила Стеценка сподіваються на постановку його опер: «Це був би потужний поштовх для розвитку музичного академічного мистецтва, і то не лише України! Адже на початку ХХ століття Кирило Стеценко був знаковою особою, він вважав своїм завданням як композитора, збирача народної музики змінити ставлення до української культури, модернізувати академічне мистецтво. Так і нині Стеценко може стати «акумулятором» для того, щоби ми вийшли з кризи жанрів, кризи академічного мистецтва і продемонстрували сучасність та новаторство української музики».

Варто відзначити, що місце для презентації монографії про К. Г. Стеценка обране також не випадково: за словами Стеценка – онука, «Кирило Григорович писав музику на Шевченкову поезію, а також шанував Кобзаря як людину, яка сильна духом і любо’ю до України. Та і сам він таким був – закоханим у свою Вітчизну».  




Коментарі

 


RSS 2.0 contacts home