Вхід для користувачів
 




22 лютого 2011

Богдана КОСТЮК: “Україна альпона” - “Український візерунок”

антологія поезії з берегів Дніпра мовою бенгалі, Київ-Кольката

переклад та упорядкування Мрідули Гош  

Богдана КОСТЮК: “Україна альпона” - “Український візерунок”

 

  

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Все минає, але любов після всього остається.

Все минає, але не бог і не любов.

Все є вода — навіщо на води надіятись друзі?

Все є вода, але буде дружня пристань.

На цьому камені заснована вся церква Христова.

Це нам і кефа, петра і скеля.

(Григорій Сковорода)

Від Сковороди до наших сучасників, від Речи Посполитої та Російської імперії – через СРСР – до наших днів Незалежної України. Такий шлях пройшла, разом з поетами, Мрідула Гош. Власне, якраз сучасна Україна і почала будуватись і розвиватися при ній: закінчивши факультет міжнародних відносин та міжнародного права Національного університету ім.. Шевченка, вона не змогла надовго виїхати поза межі міста і країни, які стали для неї рідними. Працювала у місії ООН, потім (і донині) є експертом низки незалежних аналітичних центрів, які співпрацюють з міжнародними та українськими державними інституціями; у центрі професійної уваги Мрідули – проблеми життя національних меншин та мігрантів, проблеми розвитку української культури та культур інших народів, які мешкають на теренах сучасної України.

А для душі – українська поезія! Спершу, за словами Мрідули, «просто вчитувалась у мелодику віршів, вдивлялась у ті фантасмагоричні картинки, які слова утворювали. А одного дня, читаючи Лесю Українку, я збагнула: внутрішньо промовляю українською та бенгальською мовою все, що читаю!». Так потроху, без зайвого галасу і метушні, народились «Українські візерунки». У вступному слові до збірки відомий поет і громадський діяч Дмитро Павличко пише: «В Україні неповторна, тисячолітня, національно й духовно багатолика поетична культура Індії добре знана завдяки універсалізму Івана Франка та численним українським перекладачам літературних творів з різних мов Індії. А в Індії до української літератури досі серйозних зацікавлень не було, бо не було української держави.

Індійська література також не було широко відомою у світі за часів бездержавності колоніального становища індійського народу. Мрідула Гош глибоко ознайомлена з патріотичною державотворчою місією української поезії. Вона розпочинає великого значення для незалежної України діло – вперше відкриває індійському читачеві поетичний феномен української нації».

Варто відзначити, що антологію української поезії, перекладену та упорядковану М. Гош, представлено широкому читацькому колу на міжнародному книжковому ярмарку, який у ці дні працює у Калькутті. «Це моя перша спроба. Я дуже хвилювалась, але все минуло добре, мені подякували працівники Посольства України в Індії, подякували студенти, які вирішили україністику вивчати. Це надає мені наснаги. І я перекладатиму свої улюблені твори української літератури на рідну бенгальську мову!» - обіцяє Мрідула Гош.

Богдана Костюк,

Українська секція Асоціації європейських журналістів.  




Коментарі

 


RSS 2.0 contacts home