Вхід для користувачів
 




30 листопада 2015

ВИСОКА І ЧИСТА ЗОРЯ ДМИТРА ЧЕРЕДНИЧЕНКА

Цього року останнього листопадового дня святкує 80-літній ювілей наш дивовижний Дмитро Семенович Чередниченко – видатний український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, педагог і громадський діяч, людина всесвітянська і просто-таки по-ренесансному титанічна. Він – із плеяди тих небагатьох державницьких мужів, які ще замолоду, в пору шістдесятницької революції, заприсяглися увесь вік працювати для розвитку нашої культури та для збагачення її кращими набутками культури світової.

ВИСОКА І ЧИСТА ЗОРЯ ДМИТРА ЧЕРЕДНИЧЕНКА

Дмитра Чередниченка має знати кожна українська дитина. Як автора циклу шкільних букварів і читанок «Материнка», «Ластівка», «Біла хата», «Писанка» й «Зелена неділя» (Вид-во «Освіта», 1992–1993) та «Соколик» (Вид-во «Богдан», 2014), або ж як упорядника тритомної хрестоматії для дошкільнят «Український садочок» (Вид-во «Смолоскип», 1997)… Або ще – як автора підручників«Дитяча зарубіжна література»для другого, третього й четвертого класів (спільно з Наталею Шост), або ж як упорядника іншого знакового тритомника – «Світ від А до Я» (спільно з Галиною Кирпою) – антології світової літератури для початкової школи, який досі не має аналогів не лише в Україні, або ще – як перекладача литовської читанки для українських дітей «Люляйко» (ці книжки нещодавно вийшли друком у тернопільському видавництві «Богдан»)... І, звичайно ж, багато хто знає цього живомовного поета й прозаїка, який опублікував понад два десятки книжок для дітей та юнацтва, з новішого – просто-таки орфічна містерія «Хлопчик Горіхове Зерня і Лісовичка» («Задруга», 2007), що здобула Премію імені Лесі Українки, збірка вибраної прози «Коник коникові – брат», яка вийшла друком у 2012-му у «Веселці», а також книжка віршів, казок, притч та оповідань «Мандри Жолудя» (у харківській «Школі», у серії «Хрестоматія школяра», 2007). Не можна оминути й копітку роботу з упорядкування кількатомної антології поетичної діаспори «Листок з вирію», з окремим томом для дітей «Журавлики» («Етнос», 2011)... За цими виданнями – багатолітній досвід учителювання на Канівщині й Васильківщині, журналістська та видавнича робота, діалектологічні й антропологічні експедиції, редагування часопису для українського шкільництва «Жива вода», а з 1992-го – безоплатне керування літературним об’єднанням «Радосинь» при Національній спілці письменників України, де дбайливий приклад Дмитра Семеновича виплекав уже понад 70 членів НСПУ...

Відзначимо, що окремими виданнями для дітей виходили переклади Дмитра Чередниченка з литовської – М. Вайнілайтіса («Мій янтарик», у «Веселці», 1980) та Ю. Някрошюса («Чотири слова», у «Веселці», 1990), з чеської – А. Сантарової («Од вівторка до суботи», в «Молоді», 1966), з російської – М. Гончарова («Кораблики», у «Веселці», 1979) і В. Берестова («Де чаєчка живе?», у «Веселці», 1983; «Веселе літо», у вид-ві «Махаон-Україна», 2008). Широку популярність здобули збірки «Словацькі народні казки» («Веселка», 1982 і 1990 рр.) та скарбниця литовського казкового фольклору «Чарівний перстень» («Юніверс», 2007). З новіших видань маємо звернути увагу на переклади тетралогії В. Рачицкаса «Пригоди капчика» («Теза», 2007), литовського Сент-Екзюпері В. Ландсбергіса «Мишка Зіта» («Грані-Т», 2009) та «Любов коня Домінікаса» («Грані-Т», 2011), а також на «Пригоди та походеньки Барда» Й. Авіжюса («Видавництво Старого Лева», 2009). Вочевидь, чимало перекладених, але не виданих рукописів ще «поглядають на море» з письменницького столу...

Звичайно, писати для дітей – важче й відповідальніше, аніж для дорослих, і саме тому ряснота вивершеного Дмитром Чередниченком вражає. А втім, він також переклав цілу бібліотеку видатних «серйозних» зарубіжних письменників. Знаковим явищем українського перекладацтва стало відтворення поеми класика литовської літератури К. Донелайтіса «Літа» («Дніпро», 1990), вшановане Премією ім. М. Рильського. Не менш етапною вважаємо упорядковану у «Дніпрі» спільно з М. Карчяускасом «Антологію литовської поезії» (1985) чи видання «Чюрльонісів шлях» («Етнос», 1996), або ж роман про боротьбу за незалежність Литви «Повстанці» В. Міколайтіса-Путінаса («Юніверс», 2005). Увагу читачів також привернули видання роману В. Ю. Бубніса «Час долі» («Дніпро», 1986), п’єса «Геркус Мантас» Ю. Ґрушаса («Задруга», 2002), вибрані поезії Ю. Марцінкявічюса («Дніпро», 1981), А. Малдоніса «Бурштин і троянди» («Радянський письменник», 1984), М. Мартінайтіса «У світлі серця» («Молодь», 1985) та інші переклади. Досі чекають на видання «Спогади про Чюрльоніса» Я. Чюрльоніте, «Кукутісові балади» М. Мартінайтіса, а також понад 400-сторінкова авторська антологія литовської поезії...

Цілком природно, що перекладацька Одіссея Дмитра Чередниченка вимагала безперестанного поглиблення знань з історії та культури європейських та східних народів (адже перекладає письменник також із білоруської, польської, словацької, чеської, монгольської та російської), і, звичайно ж, космосу українського (зокрема й діаспорного). Тому з-під пера письменника вийшли розвідки про П. Чубинського  (однойменна монографія, вийшла друком у київському видавництві «Альтернативи» у 2005 р.), С. Васильченка, В. Симоненка, В. Сухомлинського, К. Стеценка, Леоніда Полтаву, Ганну Черінь, О.  Кобця, рід Симиренків та багатьох інших українських та литовських письменників, художників, педагогів, про українсько-литовські літературні взаємини. А ще ж цей письменник – талановитий художник і фотохудожник, власник одного з найцікавіших фотолітописів, що зафіксував понад півстоліття українського культурного життя...

Не можна оминути самовіддану працю Дмитра Чередниченка на чолі Творчого об’єднання перекладачів Спілки письменників України, до бюро якого з його ініціативи увійшли знані та гнані Г. Кочур і М. Лукаш (яких згодом було поновлено у Спілці саме за клопотанням Об’єднання) і в творчих вечорах якого (зокрема у «Діалогах літератур» із усіма республіками колишнього Союзу) брали участь видатні гранослови та колись молоді таланти, а нині вже відомі письменники. Принциповою була майже двадцятирічна робота Дмитра Чередниченка на чолі Комітету з присудження літературної премії ім. М. Рильського в галузі художнього перекладу. Чимало робить наш культурний Посол у Литві для поширення української культури у балтійських країнах. Власне, Литва вже давно вшанувала письменника Лицарським хрестом «За заслуги перед Литвою» та Орденом Великого князя Ґедімінаса, а цього року також поважною Міжнародною перекладацькою премією імені Святого Ієроніма «за внесок у розвиток литовської літератури за кордоном». А як відзначила його письменницький подвиг Україна й зокрема Національна спілка письменників України у ці ювілейні дні?..

А втім, не задля нагород працює стільки літ в українській культурі її славний син Дмитро Чередниченко, адже Любов до Матері, до Землі, до Слова, до Людини для нього – не якісь абстрактні поняття; він живе і творить за сродною працею в часи темні й тривожні, і завдяки малесенькій щопті таких, як він, одного дня у нас може благословитися на світ. І в тому світанковому проблиску, що згодом заясніє великодньо, буде палати чиста і висока, і – скільки буде Україна – невгасуща зоря мого мудрого Вчителя, Дмитра Семеновича Чередниченка...

Дмитро ЧИСТЯК,

поет, перекладач, член  АЄЖ




Коментарі

 


RSS 2.0 contacts home